блоги

blogger photo

Олександр Клименко

Почесний голова партії "Успішна країна"

РЕПРЕСІЇ ПО-НОВОМУ

04.05.2018
 РЕПРЕСІЇ ПО-НОВОМУ

31 березня 2019 року пройдуть вибори президента України. Менше, ніж за рік. У Порошенка під кінець гри – навіть не в покер, просто в підкидного дурня – залишилися лише кілька з великих «козирів». Безвіз він скинув в минулій роздачі. На черзі, за відсутністю інших – церква, репресії і війна.

Перейменування АТО в ООС – Операцію об’єднаних сил – викликало миттєве загострення на фронтах. Донбас знову чує важкі гармати, і тема для розмов одна: чи чекати великої війни.

Що таке ООС і як операція позначиться на житті наших громадян, докладно розповідала наша команда «Відновлення Донбасу». Висновок з усієї цієї історії ми робимо такий: серйозної ескалації найближчим часом чекати не варто. Хоча потерпіти якийсь час доведеться – новим командирам, яких призначив Порошенко, дуже хочеться самоствердитися. Та й розв’язувати масштабне кровопролиття знову навряд чи дозволять його американські куратори.

Шанси Порошенка на створення помісної церкви прагнуть до нуля. У підсумку нічого, крім репресій, у президента не залишається. Тому під знаком репресій, а не великої війни, пройдуть найближчі 11 місяців.

Що таке репресії? Найулюбленіший метод некомпетентної влади відволікати увагу від ними ж створеного роздраю. Найбільший страх вселяють масові репресії. Їх і варто чекати.

Сценарії терору – політичного, за національними лініями, щодо інтелігенції, начальницького і командного складу – давно написані і багаторазово апробовані. Досить перечитати хроніки, починаючи з 1937 року.

Сьогодні репресії в нашій країні вже отримали дуже чіткі обриси. Незабаром вони розкриються повністю.

Кого влади найвигідніше репресувати?

По-перше, активних громадян – громадських діячів, блогерів, журналістів, які виступають за мир і проти війни, які розслідують владно-олігархічні схеми, які критикують і пропонують альтернативу. Всіх, хто як і раніше святкує День перемоги 9 травня, вимагає розслідування трагедії 2 травня в Одесі, закликає відмовитися від оскаженілої декомунізації і тверезо поглянути на речі.

По-друге, інтелігенцію. Придумають нові справи проти журналістів. Напишуть кримінальні провадження у продажу якихось технологій за кордон (до Росії, і оголосять колаборантами). Пустять під каток вчених, педагогів, лікарів, інженерів. Тому що високо освічені громадяни, які авторитетні і володіють словом – надто небезпечні для влади.

По-третє, священиків та парафії Української православної церкви.

По-четверні, нацменшини. Роми, росіяни, євреї, угорці, татари та інші – нічого хорошого цим нашим громадянам чекати не варто. Окремо потрібно відзначити питання російської мови, носіїв якого будуть пригнічувати особливо старанно.

По-п’яте, своїх. Керівництво країни обов’язково посадить когось зі своїх. Наприклад, командирів АТО за розтрату або ідеологів Майдану за корупцію. За принципом героя України Надії Савченко.

По-шосте, всіх, хто (в розумінні влади) зрадив Україну – мешканців Криму і Донбасу. Дістанеться переселенцям і трудовим мігрантам в Росії – ймовірно, цих громадян позбавлять права голосу на парламентських і президентських виборах, як це було вже на місцевих виборах 2015 року.

Аж до 31 березня максимально будуть зневажатися конституційні права всіх українців: на таємницю листування, невтручання в особисте життя, свободу переміщення і думки, світогляду і віросповідання, права на соціальний захист, охорону здоров’я, судовий захист, об’єднання в політичні партії.

Ці свободи вже серйозно постраждали. Але, за версією влади, недостатньо. У найближчі місяці надолужувати згаяне буде вся державна машина. Більшість законодавчих ініціатив спрямують на утиск прав людей. Агентурна мережа Кремля всередині України буде розширюватися буквально з черговим випуском новин на телебаченні.

Можливо, хтось захоче дорікнути мені в конспірології. Будь ласка. Але вже зараз українцям виносяться реальні кримінальні строки за червоний прапор на гаражі, пост з цитатою Леніна у Facebook або ж георгіївську стрічку на машині. При чому ініціаторами цього полювання на відьом, на жаль, стають навіть не завжди органи влади – а, так скажемо, «небайдужі» зазомбовані пропагандою на ТБ співгромадяни. Нічого не нагадує? «А хто написав 4 мільйони доносів»?